Покарання породжує страх. Ви можете так налякати малюка, що в результаті він відразу ж перестане пово­дитися погано. Але це лише видимість того, що пока­рання принесло бажаний ефект.

Уважно спостерігаючи за поведінкою дитини після покарання, ви помітите, що вона намагатиметься знайти способи, щоб звести рахунки зі своїми кривд­никами. Дитя може дражнити молодших братів, сестер або домашніх тварин, отримувати погані оцінки в школі, псувати свої або ваші речі, тікати з дому й за­бувати про свої домашні обов'язки. Цей перелік нега­тивних реакцій на покарання можна продовжувати ще довго.

Караючи, ви підмінюєте внутрішній контроль дити­ни за своєю поведінкою необхідністю контролю з боку інших людей. Дитя стає залежним від дорослого, одна присутність якого може викликати в ньому страх.

           Покарання не робить ніякого впливу на розвиток на­вички відповідати за свої вчинки. Навпаки, караючи, ви встановлюєте такі норми поведінки, за яких винні діти намагаються вийти сухими з води. А це в жодному разі не сприяє вдосконалюванню їхніх власних моральних принципів.

Коли ви караєте, дитина стає або надто поступливою, або занадто впертою, а найчастіше й схильною до помс­ти. Вона зосереджується на тому, щоб звести рахунки з тим, хто його покарав, і не думає про наслідки своєї поганої поведінки, про те, який урок необхідно винести для себе.

           Прямою протилежністю поведінки, контрольованої впливовою особою, є самоконтроль, заснований на ціннісних орієнтаціях самого малюка. Дитина вчиться відповідати за свої вчинки сама і поводиться так, як вважає за необхідне.

           Покарання також несе в собі й інші побічні ефекти. Це заниження почуття власної гідності або поводжен­ня, продиктоване почуттям страху; це змішане почуття образи, нанесеної вам людиною, на любов якої ви розраховували; це зміцнення віри в те, що діяти з по­зиції сили - єдиний спосіб домогтися того, чого хо­чеш. Крім того, покарання робить дитину недовірли­вою і спонукає приховувати свої помилки.

          Чому ви вирішили покарати свого малюка? Задумай­теся, чи робите ви це зі злості, від образи, бажаючи помститися, або почуваючи свою безпорадність? Потім зупиніться, заспокойтеся й спробуйте пере­осмислити вашу реакцію. Запитайте себе: «Так чого ж насправді я хочу навчити свою дитину просто зараз?».